Переломи у дітей трапляються значно частіше, ніж здається на перший погляд. Активні ігри, спорт, падіння з висоти власного зросту — усе це робить дитячий скелет вразливим до травм. Водночас дитячі переломи принципово відрізняються від дорослих, і саме це часто вводить батьків в оману. Багато хто вважає, що «у дітей усе зростеться саме», тому достатньо гіпсу й часу. У більшості випадків це справді так, але існують ситуації, коли без операції обійтися неможливо. Щоб не втратити момент і не нашкодити розвитку кісток, важливо розуміти, де проходить ця межа.

Кісти та ліпоми — одні з найпоширеніших доброякісних утворень, з якими люди звертаються до хірурга. У багатьох випадках вони роками не викликають болю, не заважають у повсякденному житті й сприймаються як косметичний дефект. Саме тому пацієнти часто відкладають обстеження, вважаючи, що якщо «не болить», то й лікувати не потрібно. Проте не всі кісти й ліпоми однакові, і в окремих ситуаціях зволікання з операцією може призвести до ускладнень. Щоб ухвалити правильне рішення, важливо розуміти, коли спостереження є безпечним, а коли хірургічне втручання стає єдиним правильним виходом.

Вальгусна деформація великого пальця стопи, яку в побуті називають «кісточками на ногах», тривалий час сприймається як косметична незручність. Люди підбирають ширше взуття, використовують накладки, шини, устілки й намагаються пристосуватися до змін. Проте з роками деформація прогресує, біль посилюється, а звичні методи перестають працювати. Саме тоді виникає ключове питання: коли операція справді необхідна і які хірургічні методики дають найкращий результат?