Перелом шийки стегна: коли потрібне ендопротезування і чому не можна зволікати?

Перелом шийки стегна — одна з найсерйозніших травм опорно-рухового апарату, особливо у людей старшого віку. Часто він виникає після незначного падіння з висоти власного зросту і спочатку може не виглядати катастрофічно. Проте саме цей перелом має найвищі ризики втрати самостійності, тривалої іммобілізації та важких ускладнень. Головне питання, яке постає перед пацієнтом і родиною, — який метод лікування обрати і чому час тут відіграє вирішальну роль.

 

 

Чому перелом шийки стегна такий небезпечний

 

Шийка стегна — це зона між головкою стегнової кістки та її тілом. Вона має особливе кровопостачання, яке легко порушується при переломі. Саме тому зрощення кістки в цій ділянці часто ускладнене або взагалі неможливе, особливо у людей з остеопорозом.

 

Коли перелом не лікується своєчасно або обрано неефективну тактику, зростає ризик некрозу головки стегна, хронічного болю та повної втрати опори на ногу. Тривале лежання, своєю чергою, призводить до тромбозів, пневмоній, пролежнів і різкого погіршення загального стану.

 

 

Чому гіпс і «очікування зрощення» не працюють

 

Раніше переломи шийки стегна намагалися лікувати консервативно — тривалим лежанням, витягненням, гіпсом. Сьогодні такий підхід вважається застарілим і небезпечним. Причина проста: у більшості пацієнтів кістка не зростається, а час, проведений без руху, лише погіршує прогноз.

 

Особливо це стосується людей старшого віку. Навіть якщо зрощення частково відбувається, якість життя після такого лікування зазвичай низька — біль, кульгавість, обмеження рухів залишаються назавжди.

 

 

Коли ендопротезування є найкращим рішенням

 

Ендопротезування кульшового суглоба — це заміна пошкодженої частини суглоба штучним імплантом. При переломі шийки стегна цей метод часто є золотим стандартом, особливо у пацієнтів після 60 років.

 

Операція дозволяє відразу відновити опору на ногу, уникнути ускладнень, пов’язаних із тривалим лежанням, і значно скоротити період реабілітації. Пацієнт починає сідати та вставати вже в перші дні після втручання, що критично важливо для збереження життя і самостійності.

 

 

Чи всім потрібне ендопротезування?

 

Вибір методу лікування залежить від віку, рівня активності, типу перелому та стану кісткової тканини. У молодших пацієнтів із хорошою якістю кістки іноді можливе фіксування перелому металоконструкціями. Проте навіть у цій групі рішення приймається дуже обережно, адже ризик ускладнень залишається високим.

 

У більшості пацієнтів старшого віку саме ендопротезування забезпечує найкращий прогноз. Важливо розуміти: це не «радикальний» метод, а спосіб повернути людині можливість рухатися та жити без постійного болю.

 

 

Чому час має вирішальне значення

 

Перелом шийки стегна — це не та травма, з якою можна чекати тижнями. Чим раніше виконано операцію, тим нижчий ризик ускладнень і смертності. Оптимальним вважається проведення хірургічного втручання в найкоротші терміни після травми, за умови стабілізації загального стану пацієнта.

 

Зволікання часто призводить до того, що навіть технічно успішна операція не дає очікуваного результату через загальне виснаження організму.

 

 

Як проходить відновлення після ендопротезування

 

Після операції пацієнт перебуває під наглядом лікарів і реабілітологів. Раннє вертикалізування, поступове навантаження та фізична терапія є ключовими елементами відновлення. Саме рух, а не лежання, допомагає уникнути ускладнень і повернути контроль над тілом.

 

У більшості випадків люди повертаються до самостійного пересування, а біль, який був до операції, зникає або значно зменшується.

 

 

Коли потрібно діяти негайно

 

Будь-який біль у кульшовій ділянці після падіння, неможливість стати на ногу, вкорочення або розворот кінцівки назовні — це привід негайно звернутися за медичною допомогою. Чим швидше буде поставлений діагноз і обрано правильну тактику, тим більше шансів на повноцінне відновлення.

 

Перелом шийки стегна — це випробування, але сучасна хірургія дає можливість пройти його з мінімальними втратами. Головне — не втрачати час.